“Впровадження ґендерних квот – це тимчасовий захід для залучення жінок до політичного життя країни”, – членкиня ЦВК Вікторія Глущенко про ґендерну рівність в українській політиці, успішні приклади впровадження ґендерних квот за кордоном, про материнство та плани на майбутнє.
21.10.2020 - 16:20
Розкажіть, будь ласка, які у Вас обов’язки у ЦВК?
До моїх повноважень належать питання здійснення контролю за додержанням вимог законодавства України про вибори Президента України, а також координація питань щодо забезпечення принципу ґендерної рівності під час організації підготовки та проведення виборів та референдумів. Крім того, я відповідальна за забезпечення здійснення повноважень Центральної виборчої комісії у Львівській області.
Чому саме зараз питання ґендерної рівності набуло такої актуальності?
Становлення виборчого права жінок має досить довгу історію. Нині рівні виборчі права для жінок та чоловіків запроваджені в більшості країн світу. Хоча не так давно це було привілеєм. Наприклад, коли Армстронг “гуляв місяцем”, жінки в Швейцарії ще не мали права голосу. Звичайно, на території сучасної України виборче право у жінок було з моменту проголошення незалежності, а до того вони мали змогу брати участь у виборах з 1917 року. І такої яскравої боротьби за реалізацію політичних прав серед жінок не відбувалось, як у Франції, Великій Британії чи Сполучених Штатах Америки…
Разом з тим, практика організації виборів свідчить, що все-таки жінки були мало представлені в українському парламенті та органах місцевого самоврядування. Наприклад, у Верховній Раді України першого скликання було лише 2% жінок (показник украй низький). Наразі такий показник вищий. Таке збільшення представлення жінок у парламенті відбулася завдяки змінам у законодавстві, а також суспільно-політичним процесам, які мали місце в Україні протягом останніх років.
Скажу, що, як свідчить досвід європейських країн, у тих державах, де жінки допущені до прийняття рішень, де вони у значній кількості представлені в урядах та парламентах, як правило, значну увагу приділено питанням прав людини, справедливості, національного примирення й економічного відродження, які важливі для досягнення миру. Вони часто виступають посередницями і сприяють компромісу.
Яка зараз статистика? Скільки жінок на сьогодні в парламенті?
Тенденції щодо участі жінок у виборчому процесі, що спостерігаються в останні виборчі кампанії з виборів народних депутатів України, засвідчують стале зростання активності жінок у формуванні парламенту України та його роботі. Так, у парламенті, обраному у 2007 році, кількість жінок становила 8,02%, у 2012 році – 9,66%, а у 2014 році – 11,37%, а у 2019 році – 21,04%. І це найкращий показник присутності жінок у парламенті за усі роки незалежності України.
Такі показники обумовлені як особливостями виборчих систем, так і суспільними настроями. Для прикладу, у Верховній Раді України попереднього скликання лише дві жінки було обрано в одномандатних виборчих округах, а у цьому складі партаменту 27 жінок обрано за мажоритарною системою. Зазвичай, самі жінки пасивно ставились до своєї можливості кандидувати. А от попередні парламентські вибори продемонстрували яскравий поступ у цій сфері. Чимало жінок висувались в одномандатних мажоритарних виборчих округах і здобували перемогу.
Наразі триває виборчий процес місцевих виборів. І впровадження ґендерних квот Виборчим кодексом України обумовило збільшення кількості жінок, які кандидують на виборах. Так, на сьогодні зареєстровані кандидатами у депутати від місцевих організацій політичних партій до рад, де застосовується пропорційна виборча система, 101083 жінки та 124469 чоловіки (44.81% та 55.18% відповідно). Це попередня інформація.
Як Ви оцінюєте цю кількість?
Звичайно, що позитивно. Адже необхідно збільшувати представництво жінок в органах місцевого самоврядування. Якщо говорити про сільські та селищні ради, то там рівень представництва завжди був високий – 70–80%. А от чим вищий рівень органу місцевого самоврядування, тим менше представлені в ньому жінки. Наразі в обласних радах, для прикладу, тільки 15% депутаток.
Щодо зареєстрованих кандидатів на посади міських голів, то цифри не такі позитивні. Так, кандидують на цю посаду 16.41% жінок та 83.58% чоловіків.
Але загалом прослідковується позитивна динаміка щодо збільшення участі жінок у місцевих виборах.
Це завдяки впровадженню ґендерних квот?
Упровадження ґендерних квот – однозначно позитивний крок для України. Як вони спрацюють під час місцевих виборів? Ми зможемо оцінити тільки після дня голосування, оскільки Виборчим кодексом України закріплено квоти на етапі висування кандидатів. Але яким чином будуть розподілятись голоси виборців за кандидатів у територіальних списках чи в багатомандатних виборчих округах, спрогнозувати не можна. І вже після проведення виборів та встановлення результатів побачимо, наскільки ефективним було впровадження цих ґендерних квот лише на етапі висування.
У будь-якому разі впровадження ґендерних квот – тимчасовий захід.
У державах, в яких застосовувалося введення ґендерних квот, це розцінюється як тимчасовий захід для залучення жінок до політичного життя країни, який в подальшому спрямований на самостійне добровільне дотримання партійних квот, як в Канаді, Австралії, Німеччині, Франції, Великобританії, Іспанії, Швеції. Після того, як забезпечується збалансоване представництво двох статей у політиці, квоти, як правило, можуть бути скасовані.
Які Ваші прогнози щодо подальших дій у цьому питанні?
Коли буде досягнута ґендерна рівність в Україні? Важко спрогнозувати. Після останніх парламентських виборів українське суспільство продемонструвало готовність підтримувати жінок у політиці. Якщо так продовжуватиметься, думаю, що процес упровадження цих ґендерних квот скоро буде результативним і ми зможемо збільшити рівень залученості жінок до процесу управління державою. Але це залежить не тільки від законодавчого забезпечення. Багато в чому на це впливають і стереотипи та упередження, які існують у суспільстві.
Чимало жінок відмовляються від участі у виборах через суспільний тиск. Українське суспільство залишається певною мірою патріархальним, і ці стереотипи про те, що жінка повинна бути берегинею, хорошою домогосподаркою, виховувати дітей тощо, стримують багато кого від участі у виборах. Жінок, які висуваються на виборах, часто запитують: “А як же діти, сім’я? Як плануєте поєднувати посаду та домогосподарство?”. Хоча важко уявити, що чоловікові-кандидату ставлять питання: “Ну добре, ти береш участь у виборах. А хто ж буде вдома дітьми займатися?”.
Жінки в Україні складають понад 53% населення, кількість жіночих організацій зростає, проте все ж кількість жінок в органах влади зростає повільно. Жінки в Україні мають значний потенціал і гідний рівень освіти, відтак просування їх в політиці є вкрай важливим.
Як показує приклад Німеччини, впровадження ґендерних квот є вкрай важливим для ефективного використання ресурсів держави, які вона вкладає у своїх громадян. Адже, коли чоловіки і жінки мають однакові можливості у доступі до освіти, охорони здоров’я, культурної сфери, працевлаштуванні, рівень економічного добробуту зростає.
Чи є нам куди рости щодо ґендерної рівності в політиці?
Завжди є куди рости. От нещодавно в Фінляндії було сформовано “жіночий уряд” і на вершині виконавчої влади опинилися 4 молоді жінки. В Україні не було таких прецедентів. Жінки залишаються недостатньо представлені в органах виконавчої влади, на найвищих щаблях управління державою. Не було ще жодної жінки Президента, не було ще жодної жінки Голови Верховної Ради України. Рости є куди. Є ще сфери, які потребують впровадження ґендерних квот.
У нас панує стереотип, що чоловіки професійніші, стресостійкіші і що впровадження ґендерних квот, наприклад, у сфері бізнесу, не є виправданим, бо завжди можна знайти професійнішого чоловіка. Але ніхто не намагається знайти жінку-професіоналку. Ви спробуйте пошукати)
Чи працюєте у цьому напрямі з громадськістю?
До впровадження карантинних заходів у Центральній виборчій комісії відбулося декілька зустрічей із представницями жіночих громадських організацій. Ми з ними напрацьовували певні плани дій, які потрібно здійснити Комісії для підвищення рівня залученості жінок до виборів.
Крім того, під час напрацювання та прийняття стратегічного плану Центральної виборчої комісії також було задекларовано, що сприяння ґендерній рівності є одним із пріоритетних завдань Комісії.
Нещодавно біля Комісії було розміщено інсталяцію “Йдеш у політику не одна”, яку впроваджувала Громадська рада при Міжфракційному об’єднанні “Рівні можливості”. Також Центральна виборча комісія співпрацює з NDI Ukraine, IFЕS Ukraine, Офісом Ради Європи в Україні у сфері просвітницької роботи та дотримання принципів ґендерної рівності.
Розкажіть про свій шлях. Чому вирішили стати юристом?
Хотіла бути лікарем. Був важкий вибір між професією лікаря і юриста.
Наштовхнув на ідею піти в юриспруденцію тато. Адже юрист певною мірою є лікарем суспільства, який підвищує його правову культуру. Я здала іспити і поступила на перший курс юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Навчання в університеті було дуже цікавим. Велика заслуга в цьому викладачів. До речі, член ЦВК Андрій Євстігнєєв – мій викладач. І з попереднього складу ЦВК Лотюк Ольга Степанівна – моя викладачка конституційного права.
Коли почалося вивчення конституційного права в університеті, то саме виборче право одразу “взяло за душу”, бо завдяки виборам легітимізується влада. Під час навчання у магістратурі теж вибрала спеціалізацію “Конституційне право”. І дипломну роботу писала на тему виборів.
Як знайшли свою першу роботу?
Запропонували бути помічником-консультантом у народного депутата, хоча душа вже тоді тяжіла до виборів.
А вже потім було працевлаштування в юридичному управлінні Секретаріату Центральної виборчої комісії.
Коли Вас призначили членом ЦВК, що відчували?
Хвилювання, тому що це дуже відповідальна посада. Вибори – це те, на чому насамперед ґрунтується демократія і легітимізується влада.
До того ж, я розуміла, який це обсяг роботи, адже перед тим працювала в Секретаріаті ЦВК. У мене є така особливість-недолік – дуже відповідально ставлюсь до всього, за що беруся. Я не можу віддати документ, доки не переконаюсь, що документ ідеальний. Інколи це заважає. Особливо людям, яким виносиш мізки. Але частіше напевне допомагає.
Яку пораду Ви б дали жінкам, які вагаються, йти в політику чи ні?
Тут, як і в усіх питаннях, вибір залишається за самою жінкою: бути берегинею сім’ї чи очільницею міста. Але, як на мене, коли людина не боїться вийти за межі своєї зони комфорту, коли переступає певний бар’єр, тоді бачить, скільки всього може. Важко чогось досягнути, якщо постійно чогось боятись.
Давайте тоді з робочих питань перейдемо до особистих. Якою Ви були в школі?
Я вчилась на відмінно, але це не заважало мені бути хуліганкою. Попри те, що я постійно брала участь в олімпіадах, у різноманітних конкурсах, бунтарський дух у мені жив. Бували і втечі з уроків, бували заходи непокори вчителям. Бувало по-всякому, чим доводила моїх батьків до червоних щік і регулярних профілактичних бесід зі мною.
Чим захоплювались у дитинстві? Про що мріяли?
Я в школі мала багато хобі, але найбільше подобалося читати. Дуже багато книг перечитала у школі. Читання було best of the best.
Ви – мама. Як Вам дається материнство?
Я не вважаю материнство чимось надприродним і таким, що робить тебе героїнею. Материнство – це природна річ. І кожна жінка робить свій вибір: народжувати їй чи ні.
Завдяки материнству я багато чого переосмислила. Діти, мабуть, дають батькам те, чого їм не вистачає. Мені завжди не вистачало терпіння. І от те, чому навчило моє материнство, – це терпінню і вмінню приймати людей такими, якими вони є.
І насамкінець, яким бачите своє життя через 5 років?
Є у мене недолік – не можу втілити у життя те, що планую. Тому що завжди якісь корективи кардинально міняють мої плани! Через те я відкинула саму ідею планування. У мене навіть відпустка це – хоп, поїхала! А про довгострокові плани взагалі не йдеться. Хоча заповітна мрія є. Але про неї не скажу.