Післявоєнні парламентські вибори: як до них готуються влада і громадськість
22.05.2023 - 12:11
Термін повноважень депутатів нинішнього скликання парламенту стане найдовшим в історії України. Через війну заплановані на жовтень цього року вибори до Верховної ради, найімовірніше, не відбудуться.
В нещодавньому інтерв’ю The Washington Post президент Володимир Зеленський зазначив, що вони можуть відбутися після того, як скасують воєнний стан. Та навіть після завершення війни українська влада зіткнеться з чималою кількістю проблем, щоб їх організувати й провести.
Суспільне розпитало голову Центральної виборчої комісії Олега Діденка, депутатів та представників громадських організацій про проблеми проведення перших повоєнних виборів та про способи їх вирішення.
Коли вибори можуть відбутися
Закон України “Про правовий режим воєнного стану” визначає, що під час дії цього режиму вибори — і президента, і депутатів парламенту, і органів місцевої влади забороняються. У Конституції йдеться про те, що повноваження чинних депутатів продовжуються до першого дня роботи Верховної Ради, обраної після того, як скасують воєнний стан.
Чергові парламентські вибори мали відбутися в жовтні 2023-го, проте депутат парламентської фракції “Голос” Ярослав Юрчишин говорить, що вірогідність їх проведення — нульова, зважаючи на законодавчу заборону й бойові дії. Хоча він визнає, що окремі політичні партії останнім часом розміщують рекламу — намагаються “прощупувати ґрунт” для розуміння настроїв виборців.
За припущеннями Юрчишина, якщо контрнаступ української армії буде успішним і призведе до певної стабілізації ситуації, ймовірно, вибори парламенту і президента можуть відбутися весною 2024 року (планові вибори президента у мирний період повинні відбутися у березні 2024-го).
Голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська теж каже, що в політичних колах дискутують про проведення президентських і парламентських виборів одночасно весною 2024-го, проте перш за все має закінчитися війна: “Логіка в тому, що всі ці рішення та зміни повинні відбуватись у вільних умовах, а не під тиском. Правовий режим воєнного стану може бути не продовженим в будь-який момент. Але без нього повноваження держави щодо обмеження прав та свобод громадян, перспектива мобілізації, обмеження свободи пересування стануть неконституційними. Держава не зможе ефективно захищати інтереси громадян в умовах збройної агресії”.
Чутки про те, що парламент може на день припинити дію воєнного стану для початку виборчої кампанії й на день — для проведення виборів Айвазовська вважає нонсенсом: “Це не має відношення до права, оскільки виборчий процес — це не один день і навіть не тиждень. І для проведення виборів наприкінці жовтня кампанія має розпочатися в серпні”.
Народний депутат фракції “Слуга народу” Віталій Безгін погоджується з Айвазовською, і називає фейком інформацію про можливість призупинити воєнний стан на певний період, щоб провести вибори.
“Жодна дата [проведення виборів] не обговорюється і будь-які розмови у владі викликають певну критику, оскільки пріоритет — перемогти у війні. Знову ж таки, велика ймовірність, що вибори парламенту можуть відбутися одночасно з президентськими у 2024-му, утім, все залежатиме від ситуації в країні”, — говорить Безгін.
Після завершення війни, додає депутат, Україні потрібно буде щонайменше пів року, щоб організувати виборчий процес.
Виклики
На Україну чекають найскладніші вибори за всю історію, коли б вони не відбулися, говорить голова Центральної виборчої комісії Олег Діденко.
На базі ЦВК створили три робочі групи, що займаються проблемами організації майбутніх виборів. До їх складу входять народні депутати, представники державних органів, громадських і міжнародних організацій. В кожній групі — по кілька підгруп.
На думку Діденка, з очевидних викликів — знищена інфраструктура для проведення виборів, голосування внутрішньо переміщених осіб (ВПО) і виборців за кордоном та безпековий фактор.
“Якщо існуватиме загроза життю громадян, про жодні вибори мова йти не може. До того ж ймовірно, Росія продовжить спроби дестабілізувати ситуацію в Україні навіть після нашої перемоги, що може ставати на заваді проведенню виборів”, — говорить Діденко.
Безпековий фактор
За словами депутата Віталія Безгіна, одна з трьох робочих груп, що зараз напрацьовують можливі зміни в законодавство щодо організації й проведення виборів, розробляє критерії, за якими після закінчення війни можна буде визначити, чи можливо провести вибори у конкретному регіоні. Це один з перших законопроєктів, які, за його словами, може ухвалити Верховна Рада, як тільки питання виборів буде актуальним.
“Вибори проводять і в умовах певних локальних бойових дій. Ізраїль регулярно організовує позачергові та чергові кампанії. Ми повинні бути готові й до повернення стану восьмирічної війни з РФ до 24 лютого минулого року, коли частина територій країни житиме цивільним життям і потребуватиме законно обраної влади, а частина — військово-цивільних адміністрацій. Різні території України матимуть різні безпекові виклики”, — говорить Айвазовська.
Центральна виборча комісія підготувала законопроєкт, яким пропонує передати Раді національної безпеки та оборони (РНБО) повноваження визначати населені пункти, де вибори не можуть відбутися. Проте членкиня правління Центру політико-правових реформ і співголова Ради Реанімаційного пакета реформ Юлія Кириченко вважає, що оскільки склад РНБО формує президент, це може бути ризиком певного політичного впливу на її рішення: “Це повноваження повинно залишатися за ЦВК, але після висновку РНБО з детальним аналізом безпекової ситуації”.
На думку Юлії Кириченко, близько трьох років не варто проводити вибори на територіях, окупованих з 2014 року, після того, як їх звільнять. Голова ЦВК з нею погоджується, але не прогнозує терміни:
“Не можна порівняти ситуацію в регіонах, де повністю знищені міста і села, і в регіонах, які не були в окупації. Йдеться не тільки про відновлення функціонування органів державної влади України, ЗМІ, політичних партій, інфраструктури, але й про створення передумов для вільного формування волі виборців та їх вільного волевиявлення під час голосування”.
На решті територій, близьких до російського кордону, вибори потрібно проводити враховуючи безпекові критерії, говорить Айвазовська: “Якщо йдеться про знищену Мар’їнку, де виїхало 90% виборців, то про які вибори там може йти мова? Однак якщо йдеться про Харківщину, де на момент проведення виборів не буде обстрілів, чому виборців позбавляти права брати участь у президентських чи парламентських виборах або в перспективі — до органів місцевого самоврядування?”
Неоновлений реєстр виборців
З 24 лютого 2022 року в Україні закрили Державний реєстр виборців (ДРВ) на період воєнного стану, щоб зберегти персональні дані громадян та реєстр в цілому. Хоча на підконтрольних Україні територіях дані щодо виборців продовжують збирати відділи ведення реєстру. Після запуску ДРВ цю інформацію потрібно буде ввести в систему та оновити реєстр.
“Оновлення реєстру — лише частина проблем. Є й складніші. По-перше — на тимчасово окупованих територіях не функціонують як органи державної влади, які мали б передавати відомості до відділів ведення реєстру, так і самі ці відділи. Особливо складна ситуація на територіях, що були окуповані з 2014 року. За цей час зміни, що там відбувалися, не відображенні у ДРВ (за винятком тих випадків, коли громадяни з цих територій реєструвалися на території, підконтрольній Україні — ред)”, — говорить Діденко.
Іншою проблемою він називає неналежну реєстрацію міграційних процесів — як в Україні, так і за її межами: “Часто наші громадяни не реєструються за місцем фактичного перебування. Можна припускати, що наша перемога спричинить чергову хвилю міграційних процесів вже у зворотному напрямку, але неможливо спрогнозувати їхні масштаби та темпи. Тому складно уявити, як виборці розподіляться на території України та за її межами під час голосування на перших післявоєнних виборах”.
Коли саме актуалізують дані реєстру спрогнозувати складно — значною мірою це залежатиме від того, як на деокупованих територіях (йдеться насамперед про території, що РФ окупувала з 2014-го) почне працювати українська влада, як збиратимуть і передаватимуть дані про виборців ЦВК, говорить Діденко.
За його словами, у вересні минулого року ЦВК надіслала до Верховної Ради пропозиції як вдосконалити законодавство, щоб провести вибори після припинення чи скасування воєнного стану. Зокрема, йдеться про додаткові дільниці в Україні та за кордоном, можливості організовувати вибори в тимчасових спорудах (військових наметах, легких конструкціях тощо). Як один з можливих варіантів — встановити два дні на голосування за кордоном, а також — обмежити спостереження за виборами для людей, що можуть загрожувати національній безпеці.
Біженці
У робочій групі ЦВК, що займається голосуванням за кордоном, є чотири підгрупи. Коло питань: як спростити виборчі процедури на закордонних виборчих дільницях, особливості електронного, поштового та розширеного особистого голосування.
“Щодо голосування за кордоном, це — виклик навіть у мирний час, не кажучи про ті масштаби, які є у нас зараз і будуть під час повоєнних виборів. Адже йдеться про мільйони виборців. Це величезна кількість, що зумовлює ряд проблем як з їхнім обліком, так із забезпеченням голосування в місцях перебування. З таким викликом Україна ніколи не стикалася. Немає достатньої кількості дільниць, не напрацьовані шляхи організації голосування за кордоном в таких масштабах”, — каже Діденко.
На думку Юлії Кириченко, для початку варто точно визначити, де саме перебувають українські виборці, оскільки не у всіх країнах вони реєструються: “Один з оптимальних варіантів, який зараз обговорюють, це просити українців за кордоном реєструватися у додатку “Дія”, щоб визначити, скільки й в якій країні є потенційних виборців. Це так звана цифрова дискримінація, бо не всі встановили чи хочуть користуватися цим додатком, але один раз держава на це вже пішла (державні службовці повинні подавати лише електронні декларації — ред.), думаю, піде й на другий. Про голосування в “Дії” не йдеться, оскільки там залишається електронний слід, за яким можна ідентифікувати людину. Крім того, неможливо бути впевненим, що людина голосувала самостійно”.
Щодо дільниць для голосування за кордоном, то в мирний час українці голосували в посольствах і консульствах, бо за дипломатичним статусом це — територія України. Проте на мільйони біженців цих місць не вистачить, а організація виборів в інших приміщеннях суперечитиме як законодавству України, так і інших країн, і може вважатися втручанням у виборчий процес.
“Міжнародна спільнота обговорює можливість проведення голосування не лише в консульських установах. Та це може призвести до необхідності вносити зміни в законодавство тих країн, де Україна організовуватиме голосування. Бо якщо голосування проводиться поза межами дипломатичних установ, це вже юрисдикція іншої держави. І це — дуже високий рівень відносин, коли держави готові брати певну частину відповідальності за якість виборчого процесу в Україні. Йдеться не лише про логістику, безпеку, а й про фінансування, наприклад, заходів безпеки та громадського порядку”, — говорить Айвазовська.
Обговорюються й альтернативні можливості голосування виборців за кордоном, наприклад, електронне голосування чи голосування поштою. Громадська мережа Опора у березні цього року запустила експеримент щодо голосування поштою: українці, що мають тимчасовий притулок за кордоном, мали реєструватися, щоб організація змогла надіслати пробного бюлетеня і простежити, скільки часу займе логістика.
Переселенці
Впродовж трьох останніх виборів в Україні можна було змінити місце голосування, чим могли скористатися і ВПО. Утім, у випадку масової зміни виборчої адреси, каже Айвазовська, може виникнути ситуація, коли у новообраному парламенті не буде депутатів, делегованих з окремих регіонів, звідки переїхало чимало виборців.
“Можна подумати над новими формулами. Наприклад, пропонувати їм заздалегідь реєструвати бажання голосувати за депутата по виборчому округу, де вони мають місце реєстрації, але в громаді, в якій вони перебувають зараз. Наприклад, виборці виїхали з Краматорська до Львова, але хочуть обирати депутатів від Донеччини. Тоді ЦВК повинна забезпечити їх бюлетенем із переліком кандидатів по тому виборчому округу. Але логістика щодо підвезення бюлетенів у такому випадку буде досить складною і витратною”, — пояснює Айвазовська.
Виборча система
Чинний Виборчий кодекс визначає проведення парламентських виборів за пропорційною системою з відкритими списками. За ними країну ділять на 25 виборчих регіонів, а виборець голосує за конкретного кандидата з партійного регіонального списку. Чим більше в регіоні проголосувало виборців, тим більше округ отримає місць в парламенті.
Оскільки деякі округи залишилися майже без виборців через бойові дії чи окупацію, а в інших їх досить багато за рахунок ВПО, це може призвести до того, що перші не будуть представлені у Верховній Раді, а другі матимуть по кілька депутатів.
Айвазовська каже, що провести вибори за такою системою буде складно у повоєнний період, але повертатися до закритих списків кандидатів у депутати та мажоритарної системи виборів не варто, оскільки це знову призведе до корупції під час формування списків. Натомість вона пропонує внести зміни у Виборчий кодекс і прибрати прив’язку кількості мандатів до явки на виборах в конкретному регіоні.
“А далі є кілька варіантів. Перший — прийняти те, що сформувалися нові громади після внутрішнього переміщення населення. І що багато хто з них не повернеться в регіони, з яких виїхали. Другий — дати їм можливість завчасно реєструватися для голосування за кандидатів, що висуваються у їхніх рідних округах. І тоді треба вирішити питання з доставкою бюлетенів для кожного такого виборця. Таке ж право надати тим, хто за кордоном, хоча реалізувати це буде ще складніше, ніж в Україні. Якщо забезпечити відправку бюлетенів буде неможливо, можна запропонувати виборцям там голосувати лише за список, а не за конкретного кандидата”, — каже Айвазовська.
Попри війну, додає вона, Україна не повинна занижувати рівень демократичності виборів: “На питання демократії очі ніхто не закриє і не дасть Україні поблажок, бо в нас — війна. Якщо ми скотимося до авторитарного режиму, то яка тоді буде різниця між Україною і Росією? Ми ж наполягаємо, що Україна є частиною демократичного цивілізованого світу. Тому не можемо понижувати планку”.
Скільки коштуватимуть вибори
На минулих позачергових парламентських виборах тільки друк бюлетенів коштував 281 млн гривень. Назвати точну суму, яку необхідно буде потратити для організації повоєнних виборів, наразі складно, каже голова ЦВК Олег Діденко — комісія намагається зробити відповідні підрахунки, втім, ці суми “дуже приблизні”.
“Хоча б тому, що поки не пораховані збитки на територіях зі зруйнованою інфраструктурою. Поки немає можливості багато де їх рахувати, та й самі руйнування ще не зупинилися”, — говорить він.
Крім того, дорого обходиться голосування за кордоном. “Зараз з упевненістю можна сказати лише, що повоєнні вибори коштуватимуть набагато більше, аніж “звичайні”, — додає Діденко.
17 травня, 13:25
«Суспільне новини»