Центральна виборча комісія разом з Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) в Україні проаналізували та візуалізували дотримання гендерного балансу на виборах народних депутатів України з 1998 року, відколи організацію підготовки і проведення виборів здійснює ЦВК.

В Україні ґендерна рівність гарантована передусім Конституцією України. В Основному Законі України фундаментальний принцип рівності всіх людей, а отже, рівності статей, закладено в статті 21, у якій ідеться, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 24 Конституції України регламентовано, зокрема, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, рівність прав жінки і чоловіка забезпечується наданням жінкам рівних із чоловіками можливостей у громадсько-політичній діяльності. У статті 38 Конституції України закріплено право громадян, зокрема, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади.

Зазначені конституційні положення реалізовано в нормах законів. Усіма актами, що регулюють порядок організації та проведення виборів в Україні, заборонено будь-які прямі чи непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Не допускаються обмеження щодо участі громадян України у виборчому процесі, крім обмежень, передбачених Конституцією України та виборчим законодавством.

Законами України "Про вибори народних депутатів України", згідно з якими проводилися вибори протягом 1998-2019 років, регламентовано, що вибори народних депутатів України є рівними: громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах.

Рівність прав і можливостей кандидатів, політичних партій – суб’єктів виборчого процесу брати участь у виборчому процесі забезпечується, зокрема, забороною привілеїв чи обмежень кандидатів, у тому числі за ознаками статі.

У вересні 2005 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", положеннями якого також передбачалось забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі.

У листопаді 2013 року в Україні було запроваджено ґендерну квоту для виборів народних депутатів України шляхом внесення змін до Закону України "Про політичні партії в Україні", згідно з якими мінімальний рівень представництва жінок і чоловіків у виборчому списку кандидатів у народні депутати України від політичної партії у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку.

Виборчим кодексом України, який набрав чинності 19 грудня 2019 року, встановлено чіткі ґендерні квоти, зокрема, у виборчих списках кандидатів у народні депутати України від політичних партій.

При цьому порушення порядку висування кандидатів, у тому числі недотримання ґендерних квот, є підставою для відмови в реєстрації всіх кандидатів у депутати, включених до виборчих списків.

Тенденції стосовно участі жінок у виборчому процесі, які спостерігаються останні три виборчі кампанії з виборів народних депутатів України, засвідчують стале зростання активності жінок у політичному житті, зокрема, у формуванні парламенту України та його роботі.

Аналізуючи відповідні статистичні дані, потрібно також враховувати виборчу систему, за якою проводились відповідні вибори. Так, у 2006 та 2007 роках вибори народних депутатів України відбувались за пропорційною системою, а в 1998, 2002, 2012, 2014 та 2019 роках – за змішаною. Представництво жінок у виборчих списках політичних партій є більшим за кількість жінок, які балотувалися в одномандатних виборчих округах.

Отже, законодавчі кроки забезпечили поступовий рух суспільства до ґендерної толерантності та рівності. Про позитивну динаміку в зазначеному напрямі свідчать і конкретні цифри (відомості щодо гендерного складу Верховної Ради України подано станом на початок відповідних каденцій).

Так, на виборах народних депутатів України у 1998 році загальна кількість кандидатів у народні депутати становила 7 501 особу, з яких 768 (10,24%) – жінки. А вже на парламентських виборах у 2002 році мали відчутні позитивні зміни щодо гендерного представництва. Серед 6 846 кандидатів частка жінок склала 19,56% (1 339 осіб).

Приблизно на такому ж рівні зберігався цей показник і під час наступних виборів народних депутатів України. Тут статистика така: 2006 рік – 1 451 (19,10%), 2007 рік – 934 (19,23%), 2012 рік – 867 (16,65%), 2014 рік – 1 277 (19,84%) кандидаток.

Відповідно спостерігалась тенденція до зростання представництва жінок у парламенті. Отже, у 1998 році було обрано 35 (8,06%) народних депутаток України. Проте через чотири роки ця частка дещо знизилася – 23 жінки (5,15%). Щоправда вже з наступних парламентських виборів кількість обраних народних депутаток почала збільшуватися: 2006 рік – 39 (8,70%), 2007 рік – 38 (8,44%), 2012 рік – 43 (9,66%), 2014 рік – 49 (11,69%) жінок.

Найкращий показник участі жінок у виборах народних депутатів України за всі роки незалежності зафіксовано у 2019 році. Завдяки впровадженню ґендерної квоти під час тієї виборчої кампанії кандидатками зареєструвалися 1 314 (22,54%) жінок. Серед них: кандидаток у депутати, включених до виборчих списків, – 834 (30,37%), кандидаток у депутати в одномандатних виборчих округах – 480 (15,56%) осіб.

У день проведення урочистого першого засідання Верховної Ради України IX скликання (29 серпня 2019 року) до її складу входило 88 (20,80%) народних депутаток України. Це найвищий показник представництва жінок у парламенті за всі роки незалежності України.

Станом на 1 травня 2024 року загальна кількість депутатського складу Верховної Ради України становить 401 народний депутат. З них – 85 (21,20%) жінок. Із цієї кількості народних депутаток 57 (26,51%) осіб обрано в багатомандатному виборчому окрузі та 28 (15,05%) – в одномандатних виборчих округах.

Відповідно до законодавства організація і проведення виборів у період воєнного стану є неможливими. Водночас, попри виклики, пов'язані з війною, надзвичайно важливо утверджувати європейські цінності й у повоєнному житті та сприяти можливості обрання жінок до представницьких органів з огляду на значні міграційні процеси.

Пресслужба
Секретаріату Комісії