1 лютого Голова Центральної виборчої комісії Ярослав Давидович дав інтерв’ю кільком провідним українським телевізійним каналам. Темою розмови були окремі аспекти організації та проведення місцевих референдумів. Як відомо, протягом останнього часу в регіонах було ініційовано низку таких процесів з різних питань. Тож до Комісії неодноразово звертались ініціатори й учасники за порадами, консультаціями, роз’ясненнями. 29 січня Центрвиборчком розглянув на своєму засіданні й затвердив форми документів з організації підготовки і проведення місцевих референдумів. Це було зроблено з метою реалізації права громадян України на участь у референдумах і забезпечення однакового застосування законодавства про місцеві референдуми на всій території України.
Керівник Центральної виборчої комісії поінформував, що Закон про всеукраїнський та місцеві референдуми був прийнятий у липні 1991 року, тобто ще за радянських часів. Тож не дивно, що в ньому є багато положень, які не кореспондуються з чинним виборчим законодавством і вимогами Конституції. І це теж одна з причин того, що Комісія, спираючись на свої повноваження, передбачені чинним Законом про Центральну виборчу комісію, уніфікувала документацію для проведення місцевих референдумів. Скажімо, на той час закон передбачав, що у разі виникнення необхідності провести місцевий референдум кожна сільська, селищна або міська рада зверталися до Центральної виборчої комісії, і вона затверджували саме для цієї ради окремим рішенням зразки документів. Таких звернень до Центрвиборчкому надходили сотні, що, зрозуміло, ускладнювало роботу Комісії.
У 2004 році, коли приймався в новій редакції Закон про Центральну виборчу комісію, в ньому було закладено нову норму про те, що ЦВК здійснює контроль за проведенням місцевих референдумів і затверджує відповідні форми та зразки документів – тобто одним рішенням і однакові для всіх рад, а не на запит кожної з них окремо.
- Проте один нез’ясований момент все ж залишився, – зазначив Ярослав Давидович. – Закон зобов’язує нас одночасно затверджувати форму і зразок виборчого бюлетеня, при цьому в Законі про всеукраїнський та місцеві референдуми зазначено, що форма і зразок виборчого бюлетеня повинні відображати ті питання, що виносяться на розгляд місцевого референдуму. Оскільки конкретних звернень із зазначенням питань референдуму не було, то ми не затвердили зразка самого бюлетеня.
16 січня 2007 року голова профільного Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Віктор Миколайович Тихонов звернувся до Центральної виборчої комісії з проханням затвердити зразок виборчого бюлетеня, оскільки його відсутність створює певні незручності для окремих рад. Ми відгукнулись на звернення і підготували весь комплект відповідних документів, які нещодавно й затвердили на засіданні Комісії.
При цьому, зазначив Голова ЦВК, було оптимізовано форми цих документів, виходячи з досвіду і практики, набутої Центральною виборчою комісією при виготовленні підписних листів на виборах Президента України, парламентських виборах та в ході інших заходів, які проводила Центральна виборча комісія. Наприклад, якщо раніше в підписному листі для написання прізвища, імені, по батькові громадянина відводилась одна графа, то тепер їх три, є й інші уточнення, тобто документи вдосконалено в технічному сенсі, а не в правовому.
Зразки документів уже направлено до всіх обласних, районних, міських, сільських, селищних рад, щоб у разі проведення місцевих референдумів у них був наявний повний пакет документів. Тим самим, звернув увагу Я.В. Давидович, ми запобігли значному паперовому потокові звернень до Комісії.
Випереджаючи запитання журналістів, Голова Комісії підкреслив, що прийняття цих документів жодним чином не пов’язано із проведенням роботи у місті Києві щодо ініціювання тут референдуму. Просто ці дії співпали в часі. Але, до слова, зауважив він, і з Києва також надходили листи від представників окремих партій з проханням удосконалити ці документи. Я.В. Давидович рішуче відкинув спроби деяких політиків і засобів масової інформації звинуватити Комісію в тому, що вона, мовляв, прийняла зазначені документи на прохання певних політичних сил. Наш орган, підкреслив він, діяв цілком відповідно до своїх повноважень, передбачених Законом про Центральну виборчу комісію, і мав на меті уніфікацію та вдосконалення вже наявних документів.
Відповідаючи на запитання, якими можуть бути причини відмови в реєстрації ініціативних груп громадян у місті Києві, Я.Давидович нагадав, що свого часу при розгляді документів з проханням реєстрації ініціативних груп із проведення всеукраїнського референдуму з питань НАТО і ЄЕП Комісія зареєструвала 109 ініціативних груп, а 47 було відмовлено, оскільки було допущено дуже багато помилок в оформленні документів. Тому, зазначив він, ніякої трагедії у відмові немає. В таких випадках документи повертаються на доопрацювання, і ця ініціативна група має право виправити помилки або повторно провести збори і повторно подати документи. Це абсолютно не є підставою для повної відмови в реєстрації.
Голова Центрвиборчкому поінформував, що основними питаннями, які виносяться на місцеві референдуми, найчастіше стають довіра сільським, селищним, міським головам або ж актуальні для цього населеного пункту соціальні питання.
Він ще раз наголосив на тому, що на сьогодні Закон про всеукраїнський та місцеві референдуми надзвичайно відстав від вимог сучасного законодавства і Конституції України. Наприклад, у ньому зовсім не передбачається спостерігачів при проведенні референдуму, що суперечить усім міжнародним нормам виборчого та референдумного законодавства. Натомість вимагається участь у формуванні комісій такої інституції, як трудові колективи – цього поняття вже давно немає в законодавстві. Є й інші суперечності.
Я. Давидович висловив сподівання, що найближчим часом, якщо держава хоче застосовувати таку форму управління, як проведення референдумів, то профільний комітет парламенту першочерговим своїм завданням поставить напрацювання нової редакції цього закону.
Прес-служба
Центральної виборчої комісії
02.02.2007 р.