12 січня Голова Центральної виборчої комісії Ярослав Давидович зустрівся з Надзвичайним і Повноважним Послом Федеративної Республіки Німеччина в Україні Райнгардом Шеферсом та першим секретарем політичного відділу Посольства ФРН Мануелем Мюллером на прохання німецької сторони.

Гості цікавились актуальними питаннями діяльності Центральної виборчої комісії на нинішньому етапі. Зокрема особливим предметом уваги в ході розмови став прийнятий Комісією протокол про загальні підсумки збирання підписів громадян України під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою і можливий наступний розвиток подій щодо проведення такого референдуму.

Я.В Давидович поінформував співрозмовників про історію питання організації та проведення референдумів в Україні. Він зазначив: якщо держава зробила серйозний прорив у вдосконаленні законодавства з питань проведення виборів, то стосовно організації референдумів проблема законодавчого забезпечення залишається дуже гострою. Досі чинний Закон України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” було прийнято ще у радянські часи, в 1991 році, й відтоді його редакція не зазнала жодних змін. Окремі норми документу містять взагалі рудиментні, вже не існуючі поняття, певні процедури не можуть бути здійснені з тих же причин. Хоча Центральна виборча комісія й не наділена правом законодавчої ініціативи, але, усвідомлюючи актуальність питання, вона тричі – в 1999, 2001 та 2003 роках – подавала до Верховної Ради України свої пропозиції з необхідними змінами й доповненнями до Закону, проте підтримки парламенту вони не знайшли. Тому проводити референдум на засадах чинного Закону про всеукраїнський та місцеві референдуми буде надзвичайно складно.

Справедливості заради слід відзначити, підкреслив Голова ЦВК, що нині у парламенті зареєстровано відповідний проект закону, поданий народним депутатом України від Партії регіонів Є. Кушнарьовим, але й той проект потребує вдосконалення, до того ж, протягом цієї сесії документ також не був розглянутий.

У той же час одна з політичних сил наприкінці 2005 та у 2006 році ініціювала утворення 104 ініціативних груп з проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з питань членства України в Організації Північноатлантичного договору (НАТО) та участі держави в Єдиному економічному просторі (ЄЕП). Ініціативні групи подали до Комісії підсумкові протоколи та інші документи про зібрані 4 мільйони 656 тисяч 182 підписи громадян.

Оскільки в цей же час до Центрвиборчкому надходили подання відповідних посадових осіб органів місцевого самоврядування, а також звернення, повідомлення громадян тощо про випадки порушень законодавства у ході збирання підписів, то, відповідно до функцій, визначених Законом про Центральну виборчу комісію, Комісія здійснила низку перевірок вірогідності документів. Зрозуміло, що на це знадобився час, і цю обставину використали окремі політичні сили для звинувачення Центрвиборчкому в затягуванні розгляду питання, хоча, зазначив Я. Давидович, Комісія не погоджується з тим, що мали місце факти її бездіяльності.

29 грудня на своєму засіданні ЦВК встановила загальні підсумки збирання підписів громадян України, зафіксувавши, що під вимогою громадян України про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з питань членства України в Організації Північноатлантичного договору (НАТО) та участі держави в Єдиному економічному просторі (ЄЕП) зібрано 4 мільйони 431 тисячу 673 підписи громадян України, які мають право голосу, дотримано також вимоги про необхідність зібрати не менш як по сто тисяч підписів у не менш як двох третинах областей України. Протокол про це та відповідні документи було передано Президентові України.

Голова ЦВК відзначив, що у разі прийняття Президентом рішення про проведення всеукраїнського референдуму колегіальний державний орган, яким є ЦВК, організовуватиме роботу в повній відповідності з законодавством, діяльність і позиція Комісії буде виключно правовою, без будь-яких політичних складових.

У ході обміну думками з порушеного питання Посол Федеративної Республіки Німеччина відзначив, що у світовій практиці референдуми, як правило, не відіграють визначальної ролі і не мають своїм наслідком політичних чи законодавчих змін. Їх не вважають надійним інструментом вирішення подібних питань, оскільки відповіді громадян дуже часто носять суб’єктивний характер, є наслідком неповної інформованості щодо суті питання тощо.

Було обговорено також деякі інші питання діяльності Комісії, учасники зустрічі відзначили налаштованість сторін на тісну й обопільно корисну співпрацю.

Прес-служба
Центральної виборчої комісії

12.01.2007 р.