Днями в кількох ЗМІ з’явилась інформація про те, що певні політичні сили планують провести наприкінці березня в Києві так званий неофіційний референдум щодо вступу України до НАТО і участі у ЄЕП.
На прохання телеканалу „1+1” коментар з цього приводу надав Секретар Центральної виборчої комісії Сергій Дубовик.
Відповідаючи на запитання кореспондента, як Центральна виборча комісія оцінює „бюлетені”, що друкуються на Київщині на замовлення однієї з політичних сил, секретар ЦВК С. Дубовик зазначив:
- За своїм змістом це не є бюлетені, це звичайний зразок агітаційної продукції, уже навіть з огляду на те, що є певні вимоги до виготовлення бюлетенів. Хоча Закон України „Про всеукраїнський і місцеві референдуми” не висуває конкретних вимог до паперу, на якому виготовляються бюлетені, та до ступеня захисту, проте, традиції, які існують в нашій державі з самого початку її незалежності, передбачають, що будь-які бюлетені, котрі виготовляються Центральною виборчою комісією або місцевими комісіями з місцевих референдумів, завжди мають ступені захисту. На мою думку, екземпляр, який надано для ознайомлення Комісії, – це не більше, ніж звичайний зразок агітаційної продукції про певний заклик або навіть просто друкований матеріал, пов’язаний з визначенням політичних уподобань. У жодному разі його не можна трактувати як виборчий документ або документ з проведення референдуму.
Крім того, Сергій Дубовик зауважив, що надрукований так званий бюлетень містить питання, які лише приблизно схожі з тими, за якими свого часу Комісія приймала рішення щодо проведення всеукраїнського референдуму.
Секретар Центрвиборчкому також надав роз’яснення, чи можна вважати запланований захід референдумом: „Слід мати на увазі, що у міжвиборчий період політичні партії не зобов’язані повідомляти Комісію про свої акції. Дійсно, певні політичні сили лівого спрямування і не лише вони, а й громадські організації останнім часом імітували (інше формулювання в даному випадку важко застосовувати) проведення референдуму. Але це не є референдумом у юридичному сенсі. Це, швидше за все, громадсько-політичні акції, спрямовані на привернення уваги до певної політичної сили. Адже цей захід не тягне за собою ніяких офіційних результатів. Відтак, за його підсумками можливо вийти лише на результати певного опитування певної групи громадян щодо їхнього ставлення до тих чи інших подій, або до тієї чи іншої організації. Більше того, це навіть не опитування в повному значенні цього терміну. Тому що українським законодавством для проведення консультативного опитування також передбачено цілий перелік процедур, подібних до тих, яких вимагає й проведення всеукраїнського або місцевого референдуму”.
Коли кореспондент нагадала про референдум, який нещодавно влаштувала одна із політичних сил в АР Крим, Сергій Дубовик відзначив:
- Це була громадсько-політична акція, організована політичними силами і громадськими організаціями, яка не мала жодного відношення до такого поняття, як референдум в юридичному значенні цього слова. Це абсолютно різні речі. Тож підписи, зібрані під час цієї акції в грудні 2006 року в Автономній Республіці Крим, не можуть мати жодного відношення до всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з питань, зазначених у прийнятій постанові ЦВК від 29 грудня 2006 року.
Довідково: питання референдуму, документи щодо проведення якого розглядала Комісія 29 грудня 2006 року, було сформульовано так:
"Чи згодні Ви з тим, щоб Україна стала членом Організації Північноатлантичного договору (НАТО)?";
"Чи підтримуєте Ви участь України у Єдиному економічному просторі (ЄЕП) разом із Російською Федерацією, Республікою Казахстан та Республікою Білорусь, відповідно до Угоди про формування Єдиного економічного простору, підписаної 19 вересня 2003 року?"
Відділ взаємодії із засобами масової інформації
Секретаріату Центральної виборчої комісії
28.02.2007 р.