9-10 червня в Києві відбулася міжнародна науково-практична конференція „Вибори Президента України – 2004: проблеми теорії і практики”. У цьому масштабному заході, організаторами якого виступили Центральна виборча комісія та Агентство США з міжнародного розвитку ( USAID ), взяло участь понад 350 фахівців. Близько 50 з них представляли більш як 15 іноземних держав та міжнародних організацій.
Варто відзначити, що такі конференції вже стали традицією для Центральної виборчої комісії – вони відбуваються за підсумками практично кожної виборчої кампанії. І цього разу головною метою конференції було узагальнення практики підготовки і проведення виборів Президента України 2004 року, обмін досвідом з організації виборчого процесу з центральними виборчими органами інших держав і міжнародними організаціями та розробка пропозицій щодо вдосконалення чинного виборчого законодавства.
Під час пленарних засідань, що тривали два дні, учасники конференції мали можливість послухати багато змістовних і різноманітних за тематикою виступів.
Ґрунтовною доповіддю на тему: „Вибори Президента України 2004 року: досвід, проблеми, уроки на майбутнє” відкрив конференцію Голова Центральної виборчої комісії Ярослав Давидович. Він, зокрема, відзначив, що, хоч українське виборче законодавство пройшло довгий шлях свого становлення, але в державі й досі зберігається прикра практика прийняття нових законів для кожної виборчої кампанії, причому приймаються вони, як правило, за декілька місяців до початку виборчого процесу. На жаль, не стали винятком і вибори Президента України 2004 року, підкреслив Голова ЦВК.
Відтак брак часу для апробації прийнятого за кілька місяців до початку виборчих перегонів Закону про вибори Президента України, наявні в ньому певні недоліки спричинили й труднощі в його застосуванні. Реалії життя засвідчили, що один з головних принципів важливого політичного змагання – принцип рівних прав та можливостей – у цьому виборчому процесі належним чином дотриманий не був. Дійового механізму забезпечення реалізації цього принципу ні правова система, ні політичні інститути суспільства не передбачали.
Зупинився керівник Центрвиборчкому й на окремих процедурних нормах проведення виборів. Вони, як засвідчила остання виборча кампанія, також потребують суттєвого вдосконалення.
Передусім необхідно змінити підхід до утворення територіальних виборчих округів з тим, щоб забезпечити рівну кількість виборців та виборчих дільниць у кожному окрузі. З цією метою, на думку Комісії, було б доцільно переглянути кількість виборчих округів, збільшивши її до 250, що дало б можливість оптимізувати середню кількість виборців та дільниць у всіх без винятку виборчих округах.
Невідкладного вирішення, відзначив Голова ЦВК, вимагає проблема порядку утворення та діяльності виборчих комісій. Досвід президентських виборів засвідчив, що неправильний підхід у вирішенні цього питання та закріплення непродуманих правил діяльності виборчих комісій може призвести до того, що ці органи будуть не забезпечувати, а перешкоджати нормальній організації підготовки та проведення виборів. Практика організації підготовки та проведення президентських виборів підтвердила необхідність законодавчого закріплення не лише мінімальної, а й максимальної кількості членів виборчих комісій. Велика кількість зареєстрованих кандидатів на пост Президента України зумовила й велику кількість членів виборчих комісій – по сорок дві – сорок шість осіб, що не тільки не сприяло організації їх роботи, а й часто-густо ставало механізмом зриву роботи. Як не прикро, в такий спосіб право кандидатів на представництво у виборчих комісіях у багатьох випадках було використано для відповідних виборчих технологій.
Ще однією гострою проблемою в ході виборів став недостатній фаховий рівень членів виборчих комісій. Тож, на думку Комісії, варто було б законодавцю встановити більш жорсткі вимоги для кандидатур до складу територіальних та дільничних виборчих комісій.
Серйозного розгляду потребують також фінансові питання: розміру заробітної плати осіб, які беруть участь у роботі виборчих комісій, фінансового забезпечення роботи членів виборчих комісій саме у дні голосування, повторного голосування та підбиття підсумків голосування в межах територіальних виборчих округів, виділення коштів на організацію харчування та забезпечення елементарних умов для праці та відпочинку, відшкодування видатків, пов'язаних з проживанням в готелях, витрат на проїзд членам виборчих комісій, які проживають за межами населених пунктів, у яких розташовані територіальні або ж дільничні виборчі комісії. Вирішення цих, на чиюсь думку, другорядних питань стає, нарешті, першочерговим завданням демократичної держави – турботою про людину.
Великою проблемою, яка не мала об'єктивних передумов, але постала з надзвичайною гостротою, на цих виборах стало формування списків виборців, їх перевірка та уточнення. Проблема була породжена кількома чинниками: неналежним виконанням органами місцевих рад та міськими, селищними головами обов'язків щодо складання таких списків, недостатніми зусиллями Центральної виборчої комісії, яка не зуміла організувати належну роботу щодо перевірки та уточнення списків територіальними виборчими комісіями, а головне – існуючими в країні проблемами реєстрації громадян за місцем їх проживання чи перебування. Відтак основною турботою для Комісії нині є законодавче визначення методики складання списків виборців до парламентських та місцевих виборів, яка б забезпечила отримання і внесення до цих списків максимально повної і точної інформації стосовно виборців.
І хоч до парламентських виборів 2006 року підготувати належним чином Державний реєстр виборців немає можливості, та процес підготовки до його створення та запровадження дещо зрушив з місця. Верховна Рада України вже ухвалила в першому читанні проект Закону України “Про Державний реєстр виборців”, а Центральна виборча комісія веде активну роботу з розробки принципів формування та функціонування реєстру, підготовки відповідних законодавчих пропозицій.
Щодо наявності в Законі про вибори народних депутатів України таких умов, як грошова застава та підписні листи, Ярослав Давидович повідомив, що у першому випадку Комісія підтримує наявність такої інституції, бо вона є одним із механізмів забезпечення реальної участі кандидатів у змаганні за найвищу посаду в державі, а в другому вважає підписні листи анахронізмом, який себе не виправдав. Достатньо лише порівняти кількість зібраних окремими кандидатами на пост Президента України підписів на свою підтримку з результатами голосування за них під час виборів, щоб пересвідчитись, що кількість зібраних підписів значно переважає кількість поданих за багатьох з них голосів виборців. А витрати Центральної виборчої комісії на перевірку цих підписних листів є дуже великими, тож страждає державний бюджет.
Чи не найбільший суспільний резонанс на минулих виборах мали окремі проблемні питання проведення передвиборної агітації, застосування недопустимих прийомів маніпулювання свідомістю виборців, втручання в єдину інформаційну систему „Вибори”, голосування виборців за межами приміщень для голосування, застосування відкріпних посвідчень. Як відзначалося в доповіді, породжені ці проблеми не лише недосконалістю законодавства. В основі своїй – це проблеми моральності носіїв влади, кандидатів, представників їх штабів, суспільства загалом. Тому на них доповідач зупинився досить детально.
Думаючи і дбаючи про формування чесної та справедливої влади, відзначив Голова Центральної виборчої комісії, всі державні інституції в межах своїх повноважень, усі суб'єкти виборчого процесу мають забезпечити створення необхідних умов для обрання такої влади.
Велику увагу учасників конференції привернули виступи віце-прем'єр-міністра України Романа Безсмертного „Проведення адміністративної реформи в Україні та актуальні проблеми майбутніх виборів 2006 року”, віце-прем'єр-міністра Миколи Томенка „Уроки президентських виборів в контексті підготовки майбутніх виборів до Верховної Ради України”, заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Юрія Ключковського „Основні напрями розвитку виборчого законодавства за роки незалежності України” та цілої низки інших виступаючих, серед яких були організатори виборів з інших держав, народні депутати України, керівники та члени територіальних і дільничних виборчих комісій, науковці, представники засобів масової інформації тощо.
Після детального обговорення окресленої проблематики учасники конференції констатували в своїх рекомендаціях, що Українська держава вкотре стоїть перед необхідністю подальшого демократичного вдосконалення формування та функціонування державної влади. Практика реалізації положень законодавства про вибори Президента України 2004 року висвітлила суттєві проблеми законодавчого забезпечення підготовки організації і проведення виборів. Більшість присутніх погодилася, що в Україні, на жаль, поки що зберігається негативна, властива правовому регулюванню виборів тенденція проведення заходів щодо вдосконалення виборчих законів тільки напередодні або безпосередньо під час виборчого процесу.
Відтак, досвід проведення президентських виборів спонукає до пошуку оптимальних виборчих процедур, виконання яких повною мірою забезпечувало б реалізацію права громадян України на належний рівень організації виборів. Було відзначено, що цей виборчий процес уже традиційно стартував за новими, порівняно з попередніми президентськими виборами, правилами. Разом з тим, вперше виборчі процедури піддались кардинальній зміні вже під час виборчого процесу шляхом прийняття 8 грудня 2004 року Закону України „Про особливості застосування Закону України „Про вибори Президента України” при повторному голосування 26 грудня 2004 року”.
Ухвалення цього Закону було спрямоване на запобігання масовим порушенням виборчого законодавства, захист виборчих прав громадян. Однак на практиці це породило багато інших проблем, обумовлених неузгодженістю положень виборчих законів у регламентації виборчих процедур. Вперше в історії сучасної України в ході виборчого процесу було здійснено заміну складу усієї системи виборчих комісій, починаючи від Центральної та закінчуючи дільничними виборчими комісіями, змінено порядок формування списків виборців та внесення змін до них, а також процедури голосування та встановлення результатів виборів тощо.
Виявлені під час проведення виборів Президента України проблеми стосуються практично всіх етапів виборчого процесу і потребують розв'язання передовсім на законодавчому рівні. Крім того, їх вирішення вимагає вжиття інших заходів нормативно-правового, організаційного і, фінансового, матеріально-технічного, просвітницького характеру з метою створення належного механізму захисту виборчих прав громадян України, фахової підготовки організаторів виборів та забезпечення проведення виборів на засадах законності, демократичності, публічності і прозорості.
Учасники конференції загострили увагу перш за все на тому, що нагальною є необхідність законодавчого розв'язання цих проблем з огляду на наближення парламентських виборів. Адже законодавча регламентація у багатьох моментах нині співпадає з порядком проведення минулих президентських виборів.
У зв'язку з цим фахівці, які взяли участь у цьому форумі, вважають за доцільне звернути увагу Верховної Ради України на необхідність удосконалення виборчого законодавства, насамперед щодо складання списків виборців, формування та діяльності виборчих комісій, порядку проведення передвиборчої агітації, порядку організації голосування та встановлення його результатів, порядку організації голосування за відкріпними посвідченнями, захисту конституційних виборчих прав виборців, які перебувають за межами України, організації спостереження за ходом виборів, а також цілої низки інших правових проблем організації виборів, які потребують невідкладного вирішення.
Прес-служба
Центральної виборчої комісії
10.06.2005 р.