Народився 18 жовтня 1953 року в м. Луганську. В 1976 році закінчив Ворошиловградський машинобудівний інститут, у 1999 році – Національну юридичну академію ім. Ярослава Мудрого.
     Після закінчення інституту працював майстром філіалу заводу “Червоний екскаватор”, служив у Збройних Силах СРСР, працював майстром виробничого об'єднання “Ворошиловградський тепловозобудівний завод”, вченим секретарем обласного правління науково-технічного товариства машинобудівної промисловості, інструктором Ворошиловградської обласної ради профспілок, інструктором Ленінського райкому Компартії України м. Ворошиловграда, заступником завідуючого соціально-економічним відділом Луганського міськкому Компартії України, заступником голови Луганського обкому профспілок працівників автотранспорту та шляхового господарства.
     З 1994 року – народний депутат України. Працював секретарем Комісії (у подальшому – Комітету) Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці, з 1998 року – першим заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці, з 2000 року – головою підкомітету з питань захисту прав споживачів, проблем споживчого ринку та повернення заощаджень населенню Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці.
     Є автором більш ніж 50 законів України та постанов Верховної Ради України з питань соціального захисту громадян України.
     Після припинення повноважень народного депутата України з 2002 року й до призначення в лютому 2004 року членом Центральної виборчої комісії – заступник директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
     Заслужений юрист України.